______________________________________________________________________________________
Правду кажучи, це не була справжня рятувальна шлюпка. Але саме так розпочалася історія рятувальних шлюпок, якими ми їх звикли сприймати. Що ж стало причиною створення спеціального судна для порятунку людей? Ми повернемося до цього трохи згодом, проте спочатку…
Загальна інформація
Рятувальні шлюпки були важливим інструментом для моряків протягом усієї історії мореплавання. Вони призначені для гарантування безпечної евакуації у разі надзвичайних ситуацій, таких як аварії кораблів, шторми або інші лиха, які аж ніяк не рідкість у відкритому морі.18-е століття
Від початку появи рятувальних шлюпок їх часто спускали з берега або суден, що знаходяться поблизу. Сьогодні багато сучасних суден оснащені власними рятувальними шлюпками, які можна швидко та ефективно спустити на воду у разі потреби. Вони зазвичай знаходяться у спеціальних відсіках на борту судна і можуть бути спущені на воду за допомогою гідравлічних кранів (шлюпбалок) або шляхом вільного падіння.19-е століття
У середині 19 століття шлюпки оснащували двигунами, що зробило їх швидшими та ефективнішими. Шлюпки вже не були лише засобами для рятувальних операцій або для перевезення вантажів і людей між судном і берегом. Вони стали вужче спрямованими та націленими на порятунок життя. Іншими словами, стали такими, якими ми звикли розуміти їх сьогодні – рятувальними.У той час, у 1824 році була заснована перша асоціація рятувальних шлюпок, Британський національний інститут збереження життя після аварії корабля (пізніше перейменований в Королівський національний заклад рятувальних шлюпок (RNLI)). До 1860 RNLI врятувала понад 12 000 життів.
20-е століття
Однією з найзначніших подій в історії рятувальних шлюпок стала поява у ХХ столітті механізму самовідновлення. Це нововведення дозволило рятувальній шлюпці, що перекинулася, автоматично повернутися у вихідний стан, гарантуючи, що екіпаж і пасажири не опиняться замкненими під човном. Це було значним покращенням порівняно з більш ранніми конструкціями, при яких шлюпки часто не могли відновлюватися і залишалися перекинутими до прибуття рятувальників.Сьогодні рятувальні шлюпки залишаються важливим інструментом для моряків всього світу. Вони проєктуються, враховуючі вимоги до міцності, надійності та здатності витримувати суворі умови, з якими можна зіткнутися у морі. Вони також оснащуються передовими технологіями та функціями безпеки, що робить їх ефективнішими, ніж будь-коли раніше.
Приклади з історії використання рятувальних шлюпок
Одним із яскравих прикладів є аварія Титаніка в 1912 році. На кораблі не було достатньої кількості рятувальних шлюпок для розміщення всіх пасажирів і членів екіпажу, але шлюпки, які вже знаходились там, відіграли важливу роль у порятунку багатьох, хто пережив катастрофу.
Рятувальні шлюпки використовувалися під час Другої світової війни для порятунку моряків та солдатів, чиї кораблі були потоплені ворожими атаками. Багато з цих операцій проводилися в надзвичайно небезпечних умовах, коли рятувальним шлюпкам часто доводилося долати міни та інші небезпеки.
… Історія, якій понад 230 років
Отже, тепер повернемося до історії першої у світі рятувальної шлюпки. Все почалося далекого 1789 року, коли корабель під назвою «Advanture» сів на мілину під час сильного шторму біля гирла річки Тайн, Великобританія. Усі вісім членів команди були у полі зору людей на березі, але допомогти ніхто так і не наважився. Ця трагедія гарно мотивувала місцевих бізнесменів із Саут-Шилдса запропонувати винагороду у дві гінеї (сьогодні це менше трьох євро) будь-кому, хто зможе спроєктувати справжню рятувальну шлюпку.Вільям Вудхєв, парафіяльний клерк, та Генрі Френсіс Грейтхед, кораблебудівник, обидва виграли конкурс, хоча представили різні проєкти. Вудхєв – олов'яну модель шлюпки з міді та пробки, здатну долати шторм. Грейтхед представив модель із дерева. Конкурсна комісія об'єднала дві ідеї, і Грейтхед як суднобудівник створив остаточний варіант.
Рятувальна шлюпка «Original» вийшла близько 10 метрів завдовжки та 3 метри завширшки, в ній могли розміститися 20 осіб. Судно керувалося двома веслами замість керма, і мало 10 спеціально вкорочених весел, щоб вони не обламалися під час сильного шторму. Борти шлюпки були обшиті пробкою та посилені мідними пластинами, що значно підвищувало її плавучість. Вигнутий кіль полегшував керування.
Протягом наступних 20 років Грейтхед збудував 31 рятувальну шлюпку. В 1802 він подав заявку на патент, але тут виявилося, що в цій справі він далеко не перший. Його співвітчизник, Лайонелл Лукін, вже подав аналогічний патент на такий винахід ще в 1785 році. Однак конструкція Грейтхеда, як і раніше, широко використовувалася.
Що стосується шлюпки "Original", то вона стояла на береговій станції, і за сорок років на її рахунку сотні врятованих життів. До 1839 понад 30 берегових станцій на Британських островах прийняли «на озброєння» подібні шлюпки. Єдина рятувальна шлюпка, що збереглася, оригінальної конструкції Грейтхеда — «Zetland», яка прослужила 78 років і врятувала понад 500 життів. Сьогодні вона зберігається у музеї рятувальних шлюпок у Редкарі.
Із часів Грейтхед значення рятувальних шлюпок істотно підвищилось. Сьогодні моряки використовують різні інструменти та обладнання, щоб організувати собі безпеку у відкритому морі – від піротехніки та аварійно-рятувального спорядження до радіомаяків, що посилають сигнали лиха та входять до комплектації шлюпок.
Тому, наступного разу, коли ви опинитесь у негоді, пам'ятайте, що на рятувальну шлюпку ви точно зможете розраховувати.
Сім футів під кілем та попутного вітру!
